Всеукраїнський тиждень дитячого читання – 2023

 Цього тижня проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання – 2023, під  назвою «Героїчні історії для дітей і про дітей».

Хто б міг подумати, що нашим дітям доведеться побачити весь жах війни. Але є те, що  росіяни ніколи не зможуть вкрасти чи знищити — незламність та непохитну віру в нашу перемогу! Ці історії війни очима дітей і для дітей. В прозі, поезії і малюнках, на кожній сторінці відчувається стійкість і надзвичайна сила духу.

Чому ми не вдома.             Автор: Марія Мусурівська

Тетянка і мама знаходяться у сховищі (у підвалі, метро - оберіть те, що найбільше відповідає вашій ситуації). Вони одягнені у теплий одяг і сидять на пледі, який мама захопила з собою з дому. Мама з Тетянкою також взяли з дому трохи речей та їжі, і термос з чаєм. Усе це вмістилось у два рюкзаки. Поряд з Тетянкою на пледі зручно вмостилась собака Ніка - домашня улюблениця породи коргі. Вона всюди з родиною, в усіх мандрівках, і сьогодні також. А ще з ними улюблена м'яка іграшка Тетянки - біле зайчатко. Дітки з інших родин теж з рюкзаками та іграшками. Багато хто також сидить з батьками на пледах.

Мама протягує доньці чай, налитий у кришку від термоса:

- Тетянко, ось тобі теплий солодкий чай, і трохи печива.

- Дякую, але я не хочу, - схлипнула дівчинка. - Я хочу додому.

- Я теж хочу додому, моя люба, - зітхнула мама. - І всі навколо теж.

- То чому ж ми не йдем додому? - сердито запитала дівчинка. - Вдома тепло і затишно. Вдома смачна їжа і мої іграшки. Моє ліжко, де я сплю, мій рушничок, з яким я вмиваюсь. Вдома мій одяг і взуття. Я так хочу додому! Мені тут не подобається! Тут холодно і незатишно. І чужі люди навколо, - Тетянка боязливо озирнулась.

- Ми тепер не чужі, Тетяно. Ми всі тут - бо захищаємо життя тих, кого любимо, — спокійно сказала мама.

- Це як? Я ж тут нічого не роблю, просто сиджу, - розвела руками дівчинка.

- Інколи просто сидіти - це найкраще, що ми можемо зробити. І до того ж, ми не просто сидимо - ми сидимо у безпечному місці, - зауважила мама. Це наша спільна схованка, де ми бережемо наші життя від тих, хто життя не любить.

- Як це так - хтось не любить життя? - сильно здивувалась Тетянка.

- На жаль, є такі люди, - понуро сказала мама. Це дуже сумно. Ті, хто не люблять життя - злі люди. Вони хочуть зруйнувати наші домівки і наші життя.

- Мамо, мені так страшно! - сказала Тетянка, забралась до мами на коліна і сильніше притиснула до себе іграшкове біле зайча. Мама міцно обійняла доньку, ніжно поцілувала і мовила:

- Не бійся. Наші сміливі мужні чоловіки захищають зараз наші домівки і наші життя від руйнівного зла. А ми їм допомагаємо. Бо захищаємо життя тих, кого ми любимо тут у сховищі. Я ось люблю тебе і захищаю твоє життя тут, сидячи разом з тобою у безпечному місці.

— А я люблю нашу Ніку. Я нікому не дам її образити! — посміливілаша дівчинка.

- Так, молодчина, - підтримала мама. - Коли наші захисники проженуть лихих людей — ми усі зможемо повернутись додому.

- А якщо вони не зможуть прогнати злих людей, - засумнівалась Тетянка, - ми назавжди залишимось тут жити?

- Тетянко, добрих людей дуже багато! - запевнила мама.

- Багато отак? - показала дівчина, роблячи рух руками, наче тримає великий м'яч.

- Багато ооооотак, - мама широко-широко розвела руки. - Ціла планета!

- Ого! - здивувалась дівчинка.

- Авжеш! Добрих людей набагато більше ніж злих. Ті, хто люблять життя, хочуть товаришувати і гратися - точно подолають лихих. І ми всі повернемось додому, - впевнено сказала мама. Подивись як нас тут багато - ми всі тут любимо життя! Тому, ми всі його тут захищаємо.

- І я теж? - здогадалась Тетянка.

- І ти теж. Уявляєш, ти - захисниця життя! - усміхаючись сказала мама.

- Bay! Я справжня захисниця життя! - зраділа дівчинка. - Чуєш, Ніка? — переможно вигукнула Тетянка і підняла руку вгору, неначе у неї в руках був меч. Собака Ніка теж зраділа і почала весело махати хвостом.

- То як, вип'єш чаю? - знову запропонувала мама.

- Еге ж! І навіть печиво з'їм! - завзято відповіла дівчинка. — Я ж так життя захищаю?

- Захищаєш! — підтвердила мама і простягнула доньці печиво. Тетянка на мить замислилась, а потім сказала: