«З Днем народження, рідна Одещина!»

 Сьогодні,  27 лютого - дитяча бібліотека з ювілейним привітанням завітала у ЗОШ І – ІІІ ст. селища Борщі.

На вуличному флешмобі  ювіляра привітали оплесками,   і провели  відкритий  марафон де  разом  усі   складали вірш про батьківський край, та пригощалися ювілейними солодощами.

Далі захід  перейшов  до приміщення школи. 

На якому присутніх ознайомили з історією Одеської області,  з письменниками, художниками, артистами, які складали славу не тільки національної культури, а й культури усього світу. З історичними пам’ятками, а також  чудовими краєвидами Одеської області.

Окремою сторінкою заходу  був  «Підземний монастир  в урочище «Гетсиманський сад», що знаходиться  у нас в Подільському районі,  який  з  2014року занесений  до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

 Весь захід супроводжувався відео та фото матеріалами.

 Трояновська  Анна Михайлівна – завідуюча бібліотекою сел.Борщі , розповіла  про історію села  та видатних людей,   які примножують   його  багатство та славу, за яких ми відчуваємо гордість. А учні школи прочитали вірші про рідний край.

         Одещина – ти єдина, велика багатонаціональна родина. А ми – твої діти.

Кожен із нас сьогодні має бути справжнім патріотом і громадянином, тож  будьмо гідними своєї великої історії і героїчної сучасності.

Бо ми єдина Україна, ми ії народ. Ми пам’ятаємо все.

История подземного монастыря "Райский сад"

Пещеры под Куйбышевским начали строить еще в 1912 году. Все делалось тайно. Чтобы скрыть пещеры – наверху посадили сад, от него и пошло название монастрыря – "Райский сад". Позже в саду появилась часовня, кладбище и хозяйственные постройки. Но люди жили в основном под землей.

В ограде сада были входы, своды которых укрепили гранитом, а сами пещеры растянулись почти на три километра и представляли собой несколько коридоров с кельями.

Всего же устроено было 89 небольших келий. Они располагались друг на против друга, здесь же, под землей, располагалось и три церкви - две мужских и женская, В одной из мужских молился сам Иннокентий.

По словам отца Киприана, церкви были украшены иконами, в том числе и драгоценными. Ведь

паломники к монастырю приходили с Бессарабии, Румынии, России и даже Югославии.

С Соловецкого монастыря Иннокентий Балтский вернулся только в 1917 году. И назвал творение своих прихожан "Райским садом", поселившись вместе с ними.

До 1921 года монастырь процветал. Здесь оказывали помощь всем, кто в ней нуждался – помогали морально и материально.

В 1921 году Советская власть разрушила монастырь.

Иннокентийцы и "черные археологи" успели откопать по нескольку десятков метров коридора, да на том все и остановилось. 

Более детально ознакомиться с историей можно тут:

"Він назвав його Райським садом..."

Подземный монастырь на Одесщине – кошмары и чудеса святыни

А также  на других сайтах.