Згадаймо юність, що горіла в Крутах

     Однією з найтрагічніших  сторінок України є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію, як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

101 рік тому назад у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із значно переважаючим, добре озброєним і вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак це – символ нескореного духу нашої нації.

Для широкого ознайомлення користувачів з колом питань, що стосуються історії  Крут, в бібліотеці організовано книжково-ілюстративну виставку «Вони загинули за Україну».

Під час проведення бесіди, були використані відео-матеріали з мережі Інтернет про цю трагічну сторінку історії.

Пам’ятайте про Крути, про те, що тепер Україна вільна.

27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

Факти про Голокост.

Голокост почався в січні 1933 року, коли до влади прийшов Гітлер, і фактично закінчився 8 травня 1945 року.

У період між 1933 і 1945 роками під час Голокосту було вбито більше 11 мільйонів чоловіків, жінок і дітей. Приблизно шість мільйонів з них були євреями.

За час Голокосту загинуло більше 1,1 мільйона дітей.

Діти були особливою мішенню для нацистів в період Голокосту. Живими вони представляли виняткову загрозу, адже, подорослішавши, вони б створили нове покоління євреїв. Багато дітей задихнулися в скотовозах по шляху до таборів. Тих, хто вижив, негайно поміщали в газові камери. Наймасовіше вбивство при Голокості сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр недалеко від Києва в Україні, де було вбито більше 33 000 євреїв всього за два дні. Євреїв змусили роздягтися і підійти до краю яру. Коли німецькі загони стріляли в них, вони падали вниз. Потім нацисти завалювали стіни яру, ховаючи і мертвих, і живих. Поліцаї хапали дітей і також скидали їх в яр. Спочатку в газових камерах використовувався чадний газ. Пізніше для вбивства ув’язнених був розроблений інсектицид «Циклон Б». Коли в’язні опинялися в камері, двері закупорювалися і у вентиляцію всередині стін скидалися кульки «Циклону Б», які поширювали отруйний газ. Доктор СС Йоганн Кремер розповідав, що жертви кричали і боролися за життя. Жертв знаходили з кров’ю, що йде з вух, і з піною у рота в напівсидячому положенні в камерах з простором, доступному тільки для розташування стоячи.

Ув’язнених, в основному євреїв, званих Зондеркоманда, змушували закопувати трупи або спалювати їх у печах. Так як нацистам не потрібні були свідки, більшість членів зондеркоманди регулярно поміщали в газові камери, з декількох тисяч людей вижили менше двадцяти. Деякі члени зондеркоманди перед смертю закопували свої свідоцтва в банках. За іронією долі, виживання членів зондеркоманди залежало від постійного надходження нових єврейських ув’язнених до концентраційних таборів.

9 листопада 1938 на території Німеччини та Австрії сталася Кришталева ніч або Ніч розбитих вітрин, коли нацисти віроломно напали на єврейські громади. Нацисти зруйнували, пограбували і спалили понад 1000 синагог, знищили більше 7000 підприємств. Вони також зруйнували єврейські лікарні, школи, цвинтаря і будинки. Коли все було скінчено, 96 євреїв були вбиті і 30 000 заарештовано.

На перших етапах знищення європейських євреїв нацисти насильно переселяли їх в гетто і дотримувалися політики непрямого винищення, позбавляючи євреїв основних засобів до існування. У найбільшому Варшавському гетто в Польщі кожен місяць помирало близько 1% населення.

Приблизно 1/3 частина проживаюча в той час єврейського народу була вбита при Голокості.

У своїх мемуарах Рудольф Гесс описував, як євреїв обманом заманювали в газові камери. Щоб уникнути паніки, їм говорили, що потрібно роздягнутися для душу та дезінфекції. Нацисти використовували «Особливі загони» (інших єврейських ув’язнених), які підтримували спокійну обстановку і допомагали тим, хто відмовлявся роздягатися. Діти часто плакали, але після того як члени Особливого ​​загону втішали їх, вони входили в газові камери, сміючись, граючи або базікаючи один з одним, часто все ще з іграшками в руках.

Слово «Голокост» походить від грецького holo «цілий, весь» і kaustos «горючий, згорілий». Воно означає жертвоприношення тварини, при якому все тіло спалюється. Голокост також відомий як Шоа, що в перекладі з івриту означає «руйнування, знищення». Поняття «Шоа» і «Останнє рішення» завжди ставляться до знищення нацистами євреїв, а прозивне «Голокост» відноситься до влаштованого фашистами геноциду в цілому, в той час як «холокост» може означати масове винищування будь-якої групи людей будь-яким урядом.

В період Голокосту були вбиті приблизно 220,000-500,000 циган.

На відміну від інших геноцидів, при яких жертвам часто вдається уникнути смерті, перейшовши в чужу релігію, що живе в той час єврейське покоління могло врятуватися тільки, якщо їх бабусі й дідусі прийняли християнство до 18 січня 1871 (до дати заснування Німецької Імперії)

Ті, хто піддався експериментам доктора Йозефа Менгеле, майже завжди були вбиті і анатомували. Багато дітей були покалічені або паралізовані і сотні загинули. Діти кликали його «дядько Менгеле», він приносив їм цукерки та іграшки перед тим, як убити власними руками. Пізніше він потонув в Бразилії в 1979 році. Нацистський доктор Йозеф Менгеле, також відомий як «Ангел Смерті», захоплювався близнюками. За словами одного очевидця, в спробі створити сіамських близнюків, він зшив спинами один з одним двох близнюків на ім’я Гвідо та Ніно, яким було близько 4 років. Їх батькам вдалося дістати морфін і вбити своїх дітей, щоб закінчити їх страждання.

Газ в камери в період Голокосту надходив знизу, а потім повільно піднімався до стелі, що змушувало жертв підійматися один на одного, щоб вдихнути повітря. Тих, хто був сильніший, часто знаходили поверх купи тіл.

 Багато єврейських дітей, яких заховали в християнських родинах під час Голокосту, не здогадувалися про своє походження і залишалися зі своїми прийомними батьками. Деякі діти настільки прив’язалися до прийомних батьків, що не хотіли покидати їх, щоб возз’єднатися з вижившими членами рідної сім’ї.

 Нацистський псевдо-документальний фільм «Вічний жид» 1940 був створений в спробі виправдати знищення євреїв в Європі. У фільмі йшлося, що євреям генетично судилося стати блукаючими культурними паразитами.

В деяких концентраційних таборах ув’язнених піддавали медичним експериментам, поміщаючи тіло в різні умови, наприклад, розміщуючи на висоті, піддаючи впливу низьких температур або граничного атмосферного тиску. Інших використовували в експериментах із захворюваннями, такими як гепатит, туберкульоз і малярія.

Робочих концентраційних таборів змушували бігати перед офіцерами СС, щоб показати, що у них все ще є сили. Офіцери СС направляли біжащих в одну з двох ліній. Одна шеренга йшла в газові камери. Інша поверталася в бараки. Біжучі працівники не знали, куди прямує кожен з них.

       Фашисти переробляли волосся жертв Голокосту в повсть і нитки. Волосся також часто використовували для виготовлення шкарпеток та устілок командам підводних човнів, для запалів бомб, мотузок, корабельних шнурів і для набивання матраців. Начальники таборів мали представляти щомісячні звіти про кількість зібраного волосся. Першими почали звільняти концентраційні табори радянські солдати. 23 липня 1944 вони звільнили Майданек. Більшість людей в світі спочатку відмовлялися вірити радянським звітам про жахи, побачених там. 

 З метою збереження пам’яті про цю жахливу трагедію, у бібліотеці  оформлена виставка-реквієм "Голокост: невиплакані сльози людства". На ній представлена література, яка знайомить користувачів з трагічною історією єврейського народу.

Увага конкурс!

Триває прийом оповідань на конкурс «ПероДактиль 2019»

Учасники

1. Діти віком від 8 до 16 років включно.

На момент закінчення терміну подання робіт учаснику має вже виповниться 8 років, проте ще не виповниться 17.

2. Територіальних обмежень немає. Брати участь у Конкурсі можуть діти, які проживають у будь-якому куточку Землі.

3. За достовірність авторства роботи відповідальність несе особа, що її прислала. У разі виявлення плагіату організаційний внесок не повертається.

Вікові категорії та номінації

Учасники Конкурсу розподіляються за віковими категоріями, в кожній з яких, передбачаєтьсятри премії в номіаціях «Проза» та «Поезія»:

• 8 -10 років
• 11-13 років
• 14-16 років

детальніше тут

День Соборності України

22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу. Саме 22 січня 100 років тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської  Народної  Республіки.

       До цієї значної події у бібліотеці експонується виставка  «Соборність України- запорука єдності держави».

 Користувачі бібліотеки мають змогу ознайомиться з початком ідеї соборності, як відбувалася підготовка Акту Злуки, як проходило проголошення Злуки, дізнатися про перше офіційне святкування Соборності України, та яке  велике значення має День Соборності для кожного громадянина нашої країни.

Протягом дня на екрані демонструвалися документальні фільми до цієї урочистої дати.

Ми повинні читати вголос нашим дітям

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумні,  читайте їм казки.

 Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок».

          Сьогодні у бібліотеці  відбулися голосні читання.  Для читання обрали книжку  відомого британ­ського дитячого письменника Іана  Вайброу із серії про пригоди Малого Вовчика, який уже встиг полюбитися мільйонам дітей у всьому світі.

У порядній вовчій сім'ї лихо - Малий Вовчик росте надто лагідним та добрим. Ганьба на всю вовчу громаду і Вовчик мусить негайно вирушати до Школи Поганців, щоб вивчити 9 Капосних Правил і стати справдешнім Злим Вовком!

Про те, як добродушний та веселий Малий Вовчик намагався стати Злим Поганцем-Сіроманцем та що з цього вийшло, ми й маємо дізнатися із цієї  книжечки.

          Кожна дитина мала змогу поділитися особистими враженнями від прочитаного, а дехто узяв книжечку додому  дочитати, бо пригод у Вовчика дуже багато.

Твори - ювіляри 2019

Шановні користувачі!  Дитяча бібліотека  пропонує вашій увазі  перелік творів – ювілярів  2019 року.

Вони вже завоювали величезну аудиторію шанувальників і продовжують радувати нові покоління.

Твори - ювіляри 2019

§     1080 років - «Давид Сасунський» - вірменський героїчний епос (939).

§     530 років - Нікітін А. «Ходіння за три моря» (+1489).

§     445 років - Федоров І. «Азбука» (1574).

§     300 років - Дефо Д. «Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719).

§     200 років - Гофман Е.Т. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер» (1819).

§     195 років - Грибоєдов А.С. «Лихо з розуму» (1824).

§     190 років - Погорельский А. «Чорна курка, або Підземні жителі» (1829).

§     185 років - Пушкін А.С. «Пікова дама» (1834).

§     185 років - Пушкін А.С. «Казка про золотого півника» (1834).

§     185 років - Єршов П.П. «Коник-Горбоконик» (1834).

§     185 років - Одоєвський В.Ф. «Городок в табакерці» (1834).

§     175 років - Дюма А. «Три мушкетери» (1844).

§     170 років - Андерсен Г.Х. «Оле-Лукойє» (1849).

§     165 років - Тургенєв І.С. «Муму» (1854).

§     160 років - Тургенєв І.С. «Дворянське гніздо» (1859).

§     160 років - Островський А.Н. «Гроза» (1859).

§     160 років - Гончаров І.А. «Обломов» (1859).

§     155 років тому вийшла друком навчальна книга для дітей К. Д. Ушинського "Рідне      слово" (1864)

§     150 років - Салтиков-Щедрін М.Є. «Історія одного міста» (1869).

§     150 років - Гюго В. «Людина, яка сміється» (1869).

§     150 років - Верн Ж. «20 000 льє під водою» (1869).

§     145 років - Джованьолі Р. «Спартак» (1874).

§     135 років - Твен М. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884).

§     125 років - Кіплінг Р. Дж. «Книга Джунглів» ( «Мауглі») (1894).

§     120 років - Чехов А. П. «Дама з собачкою» (1899).

§     100 років - Рід Д. «10 днів, які потрясли світ» (1919).

§     95 років - Чуковський К. І. «Муха-Цокотуха» (1924)

§     95 років - Олеша Ю. К. «Три товстуни» (1924).

§     90 років - Чуковський К. І. «Айболить» (1929).

§     90 років - Гемінґвей Е. «Прощавай, зброє!» (1929).

§     90 років - Ремарк Е. М. «На західному фронті без змін» (1929).

§     90 років - Маршак С. Я. «Вусатий-смугастий» (1929).

§     85 років - Треверс П. «Мері Поппінс» (1934).

§     85 років - Островський Н. А. «Як гартувалася сталь» (1934).

§     80 років - Фраерман Р. І. «Дика собака Дінго»(1939).

§     80 років - Паустовський К. Г. «Мещерська сторона» (1939).

§     80 років - Пантелєєв Л. «Льонька Пантелєєв» (1939).

§     80 років - Гайдар А. П. «Чук і Гек» (1939).

§     80 років - Волков А. М. «Чарівник Смарагдового міста» (1939).

§     80 років - Бажов П. П. «Малахітова шкатулка» (1939).

§     75 років - Каверін В. А. «Два капітани» (1944).

§     70 років - Ожегов С. І. «Словник російської мови» (1949).

§     70 років - Носов Н. Н. «Весела сімейка» (1949).

§     70 років - Кассіль Л. А. «Вулиця молодшого сина» (1949).

§     70 років - Казакевич В. А. «Весна на Одері» (1949).

§     65 років - Носов Н. Н. «Пригоди Незнайка та його друзів» (1954).

§     60 років - Симонов К. М. «Живі і мертві» (1959).

§     50 років - Васильєв Б.Л. «А зорі тут тихі ...» (1969).

§     45 років - Васильєв Б.Л. «У списках не значився» (1974).

Українські книги (твори) ювіляри 2019

§  180 р. повісті «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка

§  160 р. поезії «Ісаія. Глава 35» Тараса Шевченка

§  140 р. повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуй-Левицького

§  120 років (1899) з часу виходу у світ новели М. Коцюбинського «В путах шайтана».

§  100 р. п’єсі «Наталка Полтавка» Івана Котляревського

§  90 років комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша

§  40 років роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко