З
глибини віків прийшло до нас Купало — свято літнього сонцестояння, свято тепла,
молодості та кохання, яке відзначається 6-7 липня. У колі річних свят Купало —
одне з найголовніших. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива:
трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко
спускається з неба, щоб викупатись у річці, а опівночі вогнистим цвітом
розквітає папороть — хто знайде той цвіт, той здобуде багатство і здоров'я.
Напередодні
свята хлопці встановлювали за селом, на вигоні, обрядове дерево — вербу, яку в
різних регіонах України називають Мареною, Купайлом, Купайлицего. На свято
запрошують усіх людей, а хто не прийде, на того накликають різні напасті. Увечері
до Купайлиці йшли з піснями, прикрашали її вінками, стрічками, запалювали
вогнище, водили хороводи. Потім стрибали через велике багаття, бо вважали, що
воно очищає від усього поганого. Молодята, які братимуть шлюб, стрибали парами:
якщо руки не розімкнуться, то скоро одружаться.
Дівчата
плели вінки, пускали їх за водою, ворожили, чи вийдуть заміж. Потім купалися в
річці, пускали у воду запалене колесо, що символізувало собою сонечко.
Цієї чарівної ночі рівно опівночі розпускається вогненна
квітка папороті. Вважається, що той, хто цю квітку побачить, знайде старовинний
скарб, а той, хто зірве, почне розуміти мову тварин і птахів.
Закінчувалося
свято обрядом урочистого спалювання Купайлиці
Немає коментарів:
Дописати коментар