До Дня пам’яті жертв голодомору

28 листопада 2016 року в дитячій бібліотеці  відбулась година пам’яті, присвячена трагічним подіям 1932-1933 років в Україні. Політика держави прирікала мільйони українських селян на голодну смерть – спочатку через конфіскацію всього продовольства, а потім через ізоляцію населених пунктів з метою запобігання виїзду людей у пошуках їжі.     Про жахливу драму народу розповіла методист  Зінченко О.М., а також був продемонстрований   док. фільм   "Голодомор в Україні 1932 -33 років" , що розкриває страшний голод, від якого загинули мільйони українців.

                         

 

День гідності та свободи

21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої та Революції Гідності; в пам'ять усіх, хто вистояв; у пам'ять усіх постраждалих; на честь усіх загиблих; у підтримку всіх українських бійців на фронті – маємо пам'ятати та відзначати цей День.

Тиждень безпеки дорожнього руху

 З 14 до 20 листопада в Україні  триватиме Тиждень безпеки дорожнього руху.

         Працівники бібліотеки також активно долучились до цієї виховної роботи.
Головною темою, стала безпека дітей на дорозі. Усі заходи мають  на меті привернути  увагу суспільства до проблеми дитячого травматизму та смертності на дорогах і поліпшення дорожньої безпеки.

         В рамках Тижня безпеки дорожнього руху в дитячій бібліотеці були проведені наступні заходи:  виховна година: «Дорожня азбука 
пішохода», бесіда: «Знай і виконуй правила дорожнього руху!», вікторина: «Автомобіль, дорога, пішохід», перегляд мультфільмів «Безпека руху» (Уроки  тітоньки Сови), а також  діти  разом з бібліотекарями   складали  на вулиці «екзамен» на виконання правил дорожнього руху.

А на закінчення  тижня, Шапран Олександр Сергійович – професійний автомобіліст, провідний методист РЦКД , провів  бесіду- пораду «Безпека на дорозі»,  на якій ознайомив дітей з  нестандартними  ситуаціями, та правилами поведінки на дорозі в зимовий період.  

9 листопада — День української писемності та мови

Мова — це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.

Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. "Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа", — лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ — мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...

Отже, словесність — початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

Адже, слово до слова — зложиться мова!..

У День української писемності та мови за традицією:

·       -  покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю;

·  - відзначають найкращих популяризаторів українського слова;

·  -  заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;

·    - стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.

-  у День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. 

Осінні фантазії в бібліотеці

    Найяскравіша пора року, вона викликає захоплення, радість і сум одночасно. Скільки радості приносить її краса! Це прекрасна пора з тихими дощами,  бабиним літом і золотим листям. 

 Двері  бібліотеки  завжди відчинені для читачів. Тут вони  можуть не тільки прочитати цікаві пізнавальні книги, користуватись комп'ютером, а й проводити свій вільний час створюючи вироби своїми руками.  І наші  читачі поринули у вир осінніх фантазій…

28 жовтня в Україні відзначається День визволення від фашистських загарбників

Відповідно до указу президента України від 20 жовтня 2009 року "з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні".

 Ще живуть на світі люди, які дали цей урок всьому людству.

 Ще можна глянути на їхні обличчя, їхні очі, почути їх прості, нехитрі розповіді про ті часи..

 Звичайно, історики можуть скрупульозно порахувати кількість дивізій, які брали участь у той чи іншій битві, кількість спалених сіл, зруйнованих міст..

Але  не можуть розповісти, що відчувала семирічна дівчинка, на очах якої бомбою розірвало мати.

 Про що думав голодний 10-річний хлопчик  варивший у воді шкіряний черевик, дивлячись на трупи своїх рідних.

 Про це можуть розповісти  ті, хто бачив цю війну, ті  хто вижив, ті  хто ще живий.

 З кожним роком  стає все менше і менше ветеранів. Що вони для нас? Задумайтеся. Зрозумійте. Без них не було б зараз синього неба, ясного сонця, зеленого лугу ...

Не було б тебе і мене...

І найкраще, що ми можемо зробити для них - знати і пам'ятати.

Вічна пам'ять визволителям Української землі, полеглим на полі битви! 

Честь і слава живим героям!

История подземного монастыря "Райский сад"

Пещеры под Куйбышевским начали строить еще в 1912 году. Все делалось тайно. Чтобы скрыть пещеры – наверху посадили сад, от него и пошло название монастрыря – "Райский сад". Позже в саду появилась часовня, кладбище и хозяйственные постройки. Но люди жили в основном под землей.

В ограде сада были входы, своды которых укрепили гранитом, а сами пещеры растянулись почти на три километра и представляли собой несколько коридоров с кельями.

Всего же устроено было 89 небольших келий. Они располагались друг на против друга, здесь же, под землей, располагалось и три церкви - две мужских и женская, В одной из мужских молился сам Иннокентий.

По словам отца Киприана, церкви были украшены иконами, в том числе и драгоценными. Ведь

паломники к монастырю приходили с Бессарабии, Румынии, России и даже Югославии.

С Соловецкого монастыря Иннокентий Балтский вернулся только в 1917 году. И назвал творение своих прихожан "Райским садом", поселившись вместе с ними.

До 1921 года монастырь процветал. Здесь оказывали помощь всем, кто в ней нуждался – помогали морально и материально.

В 1921 году Советская власть разрушила монастырь.

Иннокентийцы и "черные археологи" успели откопать по нескольку десятков метров коридора, да на том все и остановилось. 

Более детально ознакомиться с историей можно тут:

"Він назвав його Райським садом..."

Подземный монастырь на Одесщине – кошмары и чудеса святыни

А также  на других сайтах.