Коли ми говоримо про насильство, часто здається, що це щось далеке — із новин чи кіно. Але правда в тому, що воно може ховатися поруч: у слові, погляді, мовчанні. Тому раз на рік весь світ об’єднується, щоб нагадати: мовчати — небезпечно.
Уявіть, що у календарі є 16 днів, коли вся країна, а по суті — весь світ, “вмикає ліхтарик” і світить ним у найтемніші кутки, де ховається насилля.
Небезпеки навколо: із чим сьогодні стикаються наші діти
На жаль, сьогодні нашим дітям доводиться мати справу не з однією, а з кількома “небезпеками”, які підстерігають їх і в реальному, і у віртуальному світі. Ми, дорослі, маємо чітко знати ці “вороги”:
1. Булінг у школі: це не просто штовхання. Це коли постійно глузують, дають образливі прізвиська, ігнорують або змушують відчувати себе нікчемою.
2. Насилля в родині (найбільш приховане): коли ображають найближчі люди — кричать, б’ють, залякують, або не дають їжі та потрібних речей. Це найважча та найболючіша рана, про яку діти бояться говорити.
3. Кібербулінг та інтернет-загрози: оскільки діти постійно онлайн, насилля перейшло в мережу. Це погрози у приватних повідомленнях, розповсюдження чужих особистих фото чи відео. У мережі легко “сховатися”, і це робить кривдника сміливішим.
4. Емоційний тиск: це теж насилля, коли дитині постійно кажуть, що вона “нездатна”, “гірша за інших”, критикують зовнішність або змушують робити те, чого вона не хоче. Це руйнує впевненість у собі.
Наша головна місія: розірвати “коло мовчання”
Дитина, якій боляче, часто боїться про це розповісти або не знає, до кого підійти. Вона мовчить, бо думає: “Мені не повірять”, “Буде ще гірше”, або “Я сам винен”. Це і є найстрашніше “коло мовчання”, яке дозволяє насиллю продовжуватися.
Немає коментарів:
Дописати коментар