15 лютого - 30-та річниця виведення радянських військ з Афганістану

          Афганська війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить і досі. Ця війна одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше Другої світової. Майже сто п'ятдесят тисяч українців пройшли через горнило «афганської війни» протягом десяти років (1979-1989).

Вона залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.

До цієї дати дитяча бібліотека  організувала і провела конкурс малюнків  серед  бібліотек- філій «Афганістан:  біль і пам’ять…»   В якому приймали участь 28 читачів – дітей  із 15-ти  бібліотек – філій.

Автори найкращих малюнків нагороджені  цінними подарунками, це:

с.Бочманівка :  Чиканчи Денис,  Шевчук Віктор.

с.Новоселівка:  Чегурко Максим, Пересипко Майя.

с.Федорівка:    Маліновський Олексій , Гордієнко Артем .

с.Чубівка:          Барабаш Олександр .

м.Подільськ:    Цобенко  Єлізавета .

 На протязі лютого відвідувачі бібліотеки мають змогу ознайомитись з книжковою виставкою та малюнками дітей.

Пам'ять про ці події  завжди залишиться в пам'яті українського народу та буде прикладом для молодого покоління.

читай більше тут

Рішення ввести радянські війська до Афганістану було ухвалено радянським керівництвом 12 грудня 1979 року. Офіційна мета введення була – запобігти загрозі іноземного військового втручання.

Військове угруповання, яке офіційна радянська пропаганда називала винятково Обмеженим контингентом радянських військ, опинилося безпосередньо втягнутим у громадянську війну, що розгорілася в Афганістані, і стало її активним учасником.

У конфлікті брали участь збройні сили уряду Демократичної Республіки Афганістан з одного боку і озброєна опозиція (моджахеди, або «душмани») – з іншого. Боротьба велася за повний політичний контроль над територією Афганістану. Моджахедам, в ході конфлікту, активну підтримку надавали військові фахівці США, ряд європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.

25 грудня 1979 року розпочалося введення радянських військ в ДРА по трьох напрямах: Кушка-Шинданд-Кандагар, Термез-Кундуз-Кабул, Хорог-Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар.

До складу радянського контингенту входили: управління 40-ї армії з частинами забезпечення і обслуговування, чотири дивізії, п’ять окремих бригад, чотири окремі полки, чотири полки бойової авіації, три вертолітні полки, одна трубопровідна бригада, одна бригада матеріального забезпечення й деякі інші частини й установи.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року – 3340 днів (дев’ять років, один місяць, дев’ятнадцять днів).

Виведення радянських військ з Афганістану розпочалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов’язався вивести свої війська в дев’ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50183 військовослужбовців. Ще 50100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.

  15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який перейшов по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до моджахедів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та поверталися на територію СРСР до квітня 1989 року.

   Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся звідти – українець.

   Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій військовий обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

  Зараз в Україні проживають понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, близько 8-ми тисяч з них мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами.

 У складний для Батьківщини час, воїни-афганці проявили героїзм і мужність захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України на Сході, воюючи тепер уже проти російських терористів-найманців. У боях на Сході України загинуло більше 70 воїнів-афганців, які одні з перших стали на захист рідної землі. Пройшовши пекло Афгану,  зараз вони  мужньо боронять незалежність і цілісність України.

  15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.